безодголосно

БЕЗОДГОЛО́СНО, діал. Присл. до безодголо́сний.

Я ледве дочула: безодголосно такечки вона гомоніла (Вовчок, І, 1955, 253).

Значення в інших словниках

1. безодголосно — безодголо́сно прислівник неголосно незмінювана словникова одиниця діал.  Орфографічний словник української мови
2. безодголосно — Присл. до безодголосний.  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. безодголосно — Безодголосно нар. Беззвучно. Я ледві дочула: безодголосно такечки вона гомоніла. МВ. ІІ. 199.  Словник української мови Грінченка