безпорядок
БЕЗПОРЯ́ДОК, дку, ч., рідко.
1. Те саме, що безла́ддя.
— Прошу пробачити, товаришу Яремченко, — виправдовувався Біляєв, показуючи на кухонний безпорядок (Д. Бедзик, Дніпро.., 1951, 11).
2. мн. безпоря́дки, ів. В офіційній мові дореволюційної Росії — заворушення революційного характеру.
Словник української мови (СУМ-11)