безпосередньо
БЕЗПОСЕРЕ́ДНЬО. Присл. до безпосере́дній.
Мало єсть таких, що провадять культурну роботу в народі безпосередньо (Л. Укр., V, 1956, 94);
Лодиженко мовчав увесь час. Тільки коли вверталися до нього безпосередньо, відповідав (Ле, Міжгір’я, 1953, 277);
Посмішка тремтіла їй в куточках губ. Це було так безпосередньо і любо, що Валя прошепотіла Данилові: — Яка вродлива жінка… (Коп., Вибр., 1953, 294).
Словник української мови (СУМ-11)