безпосередньо
БЕЗПОСЕРЕ́ДНЬО.
Присл. до безпосере́дній.
Мало єсть таких, що провадять культурну роботу в народі безпосередньо (Леся Українка);
Лодиженко мовчав увесь час. Тільки коли зверталися до нього безпосередньо, відповідав (Іван Ле);
Тонус судин безпосередньо і надзвичайно тісно пов'язаний із психічним станом (із журн.);
// у знач. пред.
Посмішка тремтіла їй в куточках губ. Це було так безпосередньо і любо, що Валя прошепотіла Данилові: – Яка вродлива жінка... (О. Копиленко).
Словник української мови (СУМ-20)