безпощадно
БЕЗПОЩА́ДНО. Присл. до безпоща́дний.
Тебе самого безпощадно в глину Затопчуть, як камінчик в брук дороги (Фр., XI, 1952, 295);
Робітничо-селянська влада примушена безпощадно карати всіх тих, хто.. допомагає їм [нашим ворогам] (Панч, Солом. дим, 1929, 25).
Словник української мови (СУМ-11)