безпощадний
БЕЗПОЩА́ДНИЙ, а, е. Який не знав пощади: жорстокий, непримиренний.
Безпощадній зброї сміху Я боюся піддаватись (Л. Укр., І, 1951, 141);
Я такого, що тепер, ніколи не бачив. Йде боротьба безпощадна (Стеф., І, 1949, 259);
І сад на лінії вогню Гіллям сухим у небо тиче — Немов гукає на борню. На помсту безпощадну кличе (Шер., Дорога.., 1957, 73);
// Який дуже дошкульно діє.
Безпощадне сонце ворогує з землею (Довж., Зач. Десна, 1957, 517).
Словник української мови (СУМ-11)