безпритульник

БЕЗПРИТУ́ЛЬНИК, а, ч. Безпритульна, бездоглядна дитина.

Базар починав життя рано. Ще не сходило сонце, як господарі яток та рундуків, маленьких столиків та місць на брукові поспішали сюди з своїми товарами, щоб раніше від свого конкурента розпочати торгівлю. Вони перші сполохували безпритульників (Мик., II, 1957, 330).

Значення в інших словниках

1. безпритульник — безприту́льник іменник чоловічого роду, істота  Орфографічний словник української мови
2. безпритульник — -а, ч. Безпритульна, бездоглядна дитина.  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. безпритульник — БЕЗПРИТУ́ЛЬНИК, а, ч. Безпритульна, бездоглядна дитина. Ще не сходило сонце, як господарі яток та рундуків .. поспішали сюди з своїми товарами, щоб раніше від свого конкурента розпочати торгівлю. Вони перші сполохували безпритульників (І.  Словник української мови у 20 томах
4. безпритульник — див. бездомний  Словник синонімів Вусика
5. безпритульник — БЕЗДО́МНИК розм. (той, хто не має житла, притулку); БЕЗХА́ТНИК розм., БЕЗХА́ТЧЕНКО розм. рідше (той, хто не має своєї хати); БЕЗПРИТУ́ЛЬНИК, БЕЗПРИТУ́ЛЬНИЙ (звичайно про дітей). Не нагадуйте мені, що я знов сирота і бездомник (А.  Словник синонімів української мови