безрукий
БЕЗРУ́КИЙ, а, е. Який не має руки або рук, втратив руку (руки).
Маріка сиділа на печі, мляво одівала свою безруку й безносу ляльку (Вас., II, 1959, 216);
І от тоді з’являється безрукий дід і підходить до нас (Ю. Янов., І, 1954, 84);
// у знач. ім. безру́кий, кого, ч. Той, хто не має руки або рук.
Казав сліпий до глухого: "Слухай, як безрукий голого обдирає" (Укр.. присл.., 1955, 326)
Словник української мови (СУМ-11)