безславно
БЕЗСЛА́ВНО. Присл. до безсла́вний.
Гине безславно Самсон в самотині. Серцем же рветься свій люд визволять (Л. Укр., І, 1951, 337);
8 лютого 1918 року Центральна Рада з побитим своїм військом безславно тікає з Києва (Скл., Легенд. начдив, 1957, 25).
Словник української мови (СУМ-11)