безсонниця
БЕЗСО́ННИЦЯ, і, жін. Те саме, що безсоння 2.
Від безсонниці й утоми На лиці її засіла блідість (Іван Франко, XIII, 1954, 420);
Ні з того ні з сього напали.. безсонниці (Леся Українка, V, 1956, 223);
— Як здоров’ячко? — тривожиться Таран. — Тебе, я бачу, безсонниця мучить (Семен Журахович, До них іде.., 1952, 132).
Словник української мови (СУМ-11)