безстидник

БЕЗСТИ́ДНИК, а, ч. Те саме, що безсоро́мник.

[Баба:] Сказись ти з своєю Лисою горою, безстиднику! (Вас., III, 1960, 51);

Мовчав би вже, безстиднику, сам ніколи лоба не перехрестить, а інших на глузи бере (Стельмах, II, 1962, 392).

Значення в інших словниках

1. безстидник — безсти́дник іменник чоловічого роду, істота  Орфографічний словник української мови
2. безстидник — -а, ч. Те саме, що безсоромник.  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. безстидник — БЕЗСТИ́ДНИК, а, ч. Те саме, що безсоро́мник. [Баба:] Сказись ти з своєю Лисою горою, безстиднику! (С. Васильченко); Мовчав би вже, безстиднику, сам ніколи лоба не перехрестить, а інших на глузи бере (М. Стельмах).  Словник української мови у 20 томах
4. безстидник — див. нахабний  Словник синонімів Вусика
5. безстидник — БЕЗСОРО́МНИК (той, хто не почуває сорому за свої аморальні вчинки, порушує правила пристойності і т. ін.), СОРОМІ́ТНИК рідше, БЕЗСТИ́ДНИК заст., розм. рідше, БЕЗЛИ́ЧНИК діал., СРАМНИ́К заст.  Словник синонімів української мови
6. безстидник — Безсти́дник, -ка; -ники, -ків  Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
7. безстидник — Безстидник, -ка м. Безстыдникъ.  Словник української мови Грінченка