безстрашний

БЕЗСТРА́ШНИЙ, а, е. Який не знає, не почуває страху; відважний, хоробрий.

Підпара знов ходить, стереже клуні, суворий, безстрашний, готовий оборонити своє не рушницею тільки, а й зубами (Коцюб., II, 1955, 68);

Безсонні й безстрашні, кидаються робітники-арсенальці в контратаки (Довж., Зач. Десна, 1957, 26).

Значення в інших словниках

1. безстрашний — безстра́шний прикметник  Орфографічний словник української мови
2. безстрашний — Небоязкий, безбоязкий, сил. ВІДВАЖНИЙ, хоробрий, БЕЗОГЛЯДНИЙ.  Словник синонімів Караванського
3. безстрашний — -а, -е. Який не знає, не почуває страху; відважний, хоробрий.  Великий тлумачний словник сучасної мови
4. безстрашний — Небоязливий, неполохливий  Словник чужослів Павло Штепа
5. безстрашний — БЕЗСТРА́ШНИЙ, а, е. Який не знає, не почуває страху; відважний, хоробрий. Підпара знов ходить, стереже клуні, суворий, безстрашний, готовий оборонити своє не рушницею тільки, а й зубами (М.  Словник української мови у 20 томах
6. безстрашний — див. хоробрий  Словник синонімів Вусика
7. безстрашний — СМІ́ЛИ́ВИЙ (який не знає страху, не боїться небезпеки), СМІ́ЛИЙ рідше, ХОРО́БРИЙ, ВІДВА́ЖНИЙ підсил., МУ́ЖНІЙ підсил., БЕЗСТРА́ШНИЙ підсил., НЕБОЯЗКИ́Й, НЕБОЯЗЛИ́ВИЙ, НЕЛЯКЛИ́ВИЙ, НЕПОЛОХЛИ́ВИЙ, БЕЗБО́ЯЗНИЙ, БЕЗТРЕ́ПЕТНИЙ поет., ВІДЧАЙДУ́ШНИЙ підсил.  Словник синонімів української мови
8. безстрашний — Безстра́шний, -на, -не  Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
9. безстрашний — Безстрашний, -а Безстрашный. Такий безстрашний, то стілко вже він не воював, ніколи страху не знав. Мнж. 60.  Словник української мови Грінченка