безупинно

БЕЗУПИ́ННО. Присл. до безупи́нний.

Я в морі купалась, і хвилі Мене на хребтах білосніжних Пестили, вбирали у перли І далі несли безупинно (Дн. Чайка, Тв., 1960, 274);

Воно [сонце] непереможно і безупинно лилось на квітник і на поля (Коцюб., II, 1955, 392);

Богунці гайдамаків б’ють І наступають безупинно (Шер., Щастя.., 1951, 164);

Музика грала безупинно (Трубл., Шхуна.., 1940, 66).

Значення в інших словниках

1. безупинно — безупи́нно прислівник незмінювана словникова одиниця  Орфографічний словник української мови
2. безупинно — див. БЕЗНАСТАННО.  Словник синонімів Караванського
3. безупинно — Присл. до безупинний.  Великий тлумачний словник сучасної мови
4. безупинно — БЕЗУПИ́ННО. Присл. до безупи́нний. Воно [сонце] непереможно і безупинно лилось на квітник і на поля (М. Коцюбинський); Музика грала безупинно (М.  Словник української мови у 20 томах
5. безупинно — див. безперервно; часто  Словник синонімів Вусика
6. безупинно — ПОСТІ́ЙНО (весь час, без перерв), БЕЗПЕРЕ́РВНО, БЕЗУПИ́ННО, НЕВПИ́ННО (НЕУПИ́ННО), НЕСПИ́ННО, БЕЗПЕРЕСТА́ННО, БЕЗПЕРЕСТА́НКУ, БЕЗПЕРЕ́СТАНУ, БЕЗНАСТА́ННО, НЕНАСТА́ННО, ПОВСЯКЧА́С, БЕЗЗМІ́ННО, БЕЗУСТА́ННО, НЕВІДСТУ́ПНО, НЕЗМІ́ННО, ПОВСЯКДЕ́ННО...  Словник синонімів української мови
7. безупинно — Безупи́нно, присл.  Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
8. безупинно — Безупинно нар. Безостановочно, безпрерывно.  Словник української мови Грінченка