безформний
БЕЗФО́РМНИЙ, а, е.
1. Який не має певної форми, чітких обрисів.
А поміж величезними.. деревами головної алеї звисала рання мряка великими безформними шматами (Коб., І, 1956, 332);
Друга група [речовин] — це тіла аморфні, або безформні (Наука.., 9, 1956, 5);
// Неясний, невиразний.
У грудях [Івана] повзла невиразна, безформна невдоволеність (Коцюб., I, 1955, 407).
2. лінгв. Неоформлений, який не має у своїй будові показників певних граматичних категорій.
З повнозначними частинами мови змикаються також безформні, незмінні слова, що служать у реченні для виявлення присудковості (Курс сучасної укр. літ. мови, І, 1951, 295).
Словник української мови (СУМ-11)