безчестити

БЕЗЧЕ́СТИТИ, е́щу, е́стиш, недок., перех. Позбавляти доброї слави; неславити, ганьбити.

І, як перекупки, горланять [богині], Одна другу безчестять, ганять (Котл., І, 1952, 249);

Перегуда зблід та все бігав очима на всі боки, щоб запопасти того, хто його так безчестить перед начальством (Кучер, Прощай.., 1957, 283).

Значення в інших словниках

1. безчестити — безче́стити дієслово недоконаного виду  Орфографічний словник української мови
2. безчестити — -ещу, -естиш, недок., перех. Позбавляти доброї слави; неславити, ганьбити.  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. безчестити — БЕЗЧЕ́СТИТИ, е́щу, е́стиш, недок., кого, що. Позбавляти доброї слави; неславити, ганьбити. І Господь промовляв до Мойсея, говорячи: до Аарона й до синів його, і нехай вони обережно поводяться зо святощами Ізраїлевих синів, які вони посвячують Мені...  Словник української мови у 20 томах
4. безчестити — див. ганьбити  Словник синонімів Вусика
5. безчестити — ГАНЬБИ́ТИ (негідними вчинками, поведінкою вкривати ганьбою себе, своє чесне ім'я, рід і т. ін.), БЕЗЧЕ́СТИТИ, ЗНЕСЛА́ВЛЮВАТИ, НЕСЛА́ВИТИ, СОРО́МИТИ, ОСОРО́МЛЮВАТИ, КОМПРОМЕТУВА́ТИ, ПОГА́НИТИ, ОПОГА́НЮВАТИ (ОБПОГА́НЮВАТИ), ЧОРНИ́ТИ, ОЧО́РНЮВАТИ...  Словник синонімів української мови
6. безчестити — Безче́стити, -че́щу, -че́стиш; не безче́сть, -че́стьмо, -че́стьте  Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
7. безчестити — Безчестити, -щу, -стиш гл. Безчестить, бранить. Одна другу безчестять, ганять. Котл. Ен.  Словник української мови Грінченка