бек
БЕК, а, ч., дорев. У Закавказзі і в Середній Азії — титул людей знатного походження, князів або начальників невеликих племен, урядових осіб і військових.
Сулейман протестував проти беків і дагестанських князів, проти російських поміщики і царя (Десняк, II, 1955, 477).
Словник української мови (СУМ-11)