бек
I -а, ч.
1》 іст. У Закавказзі й Середній Азії – титул людей знатного походження, князів або начальників невеликих племен, урядових осіб і військовиків.
2》 У деяких східних країнах додається до власного імені і означає "пан".
II -а, ч.
Захисник у командних спортивних іграх з м'ячем або з шайбою.
Великий тлумачний словник сучасної української мови