бельбахи

БЕ́ЛЬБАХИ, БЕ́ЛЬБУХИ, ів, мн., зневажл. Внутрішні органи; тельбухи.

Таких йому [Нечипорові] стусанів надають, та так йому бельбахи повідбивають, що насилу удосвіта додому долізе (Кв.-Осн., II, 1956, 102);

[Макуха:] Ну скажіть на милость, до чого тут черево? Хіба людинабельбухами богу молиться, чи що? (Мам., Тв., 1962, 337).

Значення в інших словниках

1. бельбахи — бе́льбахи множинний іменник, істота зневажл.  Орфографічний словник української мови
2. бельбахи — бельбухи, -ів, мн., зневажл. Внутрішні органи; тельбухи.  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. бельбахи — БЕ́ЛЬБАХИ, БЕ́ЛЬБУХИ, ів, мн., зневажл. Внутрішні органи; тельбухи. [Макуха:] Ну скажіть на милость [милість], до чого тут черево? Хіба людина бельбухами Богу молиться, чи що? (Я. Мамонтов); Розрізано ховрахові живіт і викинуто бельбухи і голову теж (В. Барка).  Словник української мови у 20 томах
4. бельбахи — див. нутрощі  Словник синонімів Вусика
5. бельбахи — відби́ти (надсади́ти) бе́бехи (печінки́) кому, грубо. Дуже побити кого-небудь. — Дядьки бояться йти до небожа. Ану ж їм відіб’ють бебехи! (С.  Фразеологічний словник української мови
6. бельбахи — НУ́ТРОЩІ мн. (внутрішні органи людини або тварин), СЕРЕ́ДИНА, НУТРО́ розм.; ТЕ́ЛЬБУХИ мн., ПО́ТРУХ (ПО́ТРОХ рідше) перев. мн., БАБЕ́ШКИ мн., діал., ПО́ДРІБ діал. (нутрощі вбитої тварини; зневажл. — про внутрішні органи людини); БЕ́БЕХИ мн., розм.  Словник синонімів української мови
7. бельбахи — Безпутний, -а, -е и безпутній, -я, -є Внутренности. Так йому бельбахи повідбивають. Кв. см. тельбухи.  Словник української мови Грінченка