бенеря
БЕНЕ́РЯ, і, ж. Лайливе слово, що вживається у значенні, близькому до нечиста сила, нечистий, біс.
[Катря:] За мною оце проти середи бенеря гналась… (Кроп., І, 1958, 380);
— Чого це тебе так рано тут бенеря носить, Самійле? (Коп., Земля.., 1957, 154).
Словник української мови (СУМ-11)