бенкетний
БЕНКЕ́ТНИЙ, БАНКЕ́ТНИЙ, а, е. Прикм. до бенке́т і банке́т.
З царського двору чутно відгуки музики і веселого бенкетного гомону (Л. Укр., II, 1951, 312);
// Який буває на бенкеті.
Погляд його впав на заставлений бенкетними стравами та пляшками стіл (Шовк., Інженери, 1948, 333).
Словник української мови (СУМ-11)