бенкетар
БЕНКЕТА́Р, я, ч. Учасник бенкету; любитель бенкетів.
Усі бенкетарі напруго посхапувались, вискакуючи хто куди міг, перевернули стіл з усіма кубками й стравами (Фр., VI, 1951, 77);
Ось він сидить, цей куций Мефістофель. Недобрих учт похмурий бенкетар (Бажан, І, 1946, 188).
Словник української мови (СУМ-11)