березовий
БЕРЕ́ЗОВИЙ, а, е. Прикм. до бере́за¹ 1.
Білі поплавці з березової кори.. падали на землю з рук (Н.-Лев., І, 1956, 54);
Березовий сік… Він фіалкою пахне (Дмит., В обіймах сонця, 1958, 39);
Низькоросла ліщина темною крайкою облямовувала світлі березові гаї (Бойч., Молодість, 1949, 27);
// Зробл. з берези.
Юрко стає за рідким березовим тином і навмисно кашляє (Козл., Пов. і опов., 1949, 35).
◊ Да́ти (вси́пати) бере́зової ка́ші кому — відшмагати, побити різками кого-небудь;
Скуштува́ти бере́зової ка́ші (ка́шки) — бути побитим різками.
Хведько не вчивсь — і скоштував Березової кашки (Г.-Арт., Байки.., 1958, 78).
Словник української мови (СУМ-11)