бесідка
БЕСІ́ДКА, и, ж., рідко. Легка крита будівля в саду або парку і т. ін. для відпочинку і захисту від сонця, дощу; альтанка.
У бесідці стало тихо (Мирний, III, 1954, 147);
Сад був невеликий, зате густий і вигідний. В найглибшій його частині стояла бесідка (Смолич, І, 1947, 100).
Словник української мови (СУМ-11)