бесідувати

БЕСІ́ДУВАТИ, ую, уєш, недок.

1. Розмовляти з ким-небудь.

Баба Дмитриха то була вогонь — не жінка. Любила дуже бесідувати, розмови розводити (Стеф., І, 1949, 113);

Ось він [хлопчик] бесідує з селянами і передає їм останні відомості з фронту (Ю. Янов., II, 1954, 11).

2. зах. Промовляти (на зборах і т. ін.), виголошувати промову.

Встає бесідник та й бесідує: — Як нашого кандидата не виберете, то запродасте діти свої, родину і Русь (Стеф., III, 1954, 86).

Значення в інших словниках

1. бесідувати — бесі́дувати дієслово недоконаного виду  Орфографічний словник української мови
2. бесідувати — -ую, -уєш, недок. 1》 Розмовляти з ким-небудь. 2》 зах. Промовляти (на зборах і т. ін.), виголошувати промову.  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. бесідувати — див. говорити  Словник чужослів Павло Штепа
4. бесідувати — БЕСІ́ДУВАТИ, ую, уєш, недок., розм. 1. Розмовляти з ким-небудь. Баба Дмитриха то була вогонь – не жінка. Любила дуже бесідувати, розмови розводити (В. Стефаник); Ось він [хлопчик] бесідує з селянами і передає їм останні відомості з фронту (Ю.  Словник української мови у 20 томах
5. бесідувати — див. говорити  Словник синонімів Вусика
6. бесідувати — РОЗМОВЛЯ́ТИ (усно обмінюватися думками, вести розмову), ГОВОРИ́ТИ, БАЛА́КАТИ, БЕСІ́ДУВАТИ, ГУ́ТО́РИТИ діал.; ПЕРЕГОВО́РЮВАТИСЯ (з ким, між ким); ГОМОНІ́ТИ (тихо, приглушено); ГАЛА́КАТИ (ГАЛА́ЙКАТИ) розм., ГАЛАЙКОТАТИ (ГАЛАЙКОТІТИ) підсил. розм.  Словник синонімів української мови
7. бесідувати — Бесідувати, -дую, -єш гл. 1) = беседувати. Турок до них бесідує. Гн. І. 63. 2) Говорить, произносить. Маштер бесідує 24 разів «Отче наш». МУЕ. ІІІ. 55.  Словник української мови Грінченка