бесідувати
БЕСІ́ДУВАТИ, ую, уєш, недок., розм.
1. Розмовляти з ким-небудь.
Баба Дмитриха то була вогонь – не жінка. Любила дуже бесідувати, розмови розводити (В. Стефаник);
Ось він [хлопчик] бесідує з селянами і передає їм останні відомості з фронту (Ю. Яновський);
Моя дивна зустріч була причиною того, що я тепер бесідую з тобою (О. Бердник).
2. зах. Промовляти (на зборах, мітингу і т. ін.), виголошувати промову.
Встає бесідник та й бесідує: – Як нашого кандидата не виберете, то запродасте діти свої [дітей своїх], родину і Русь (В. Стефаник).
Словник української мови (СУМ-20)