бесідувати
БЕСІ́ДУВАТИ, ую, уєш, недок., розм.
1. Розмовляти з ким-небудь.
Баба Дмитриха то була вогонь – не жінка. Любила дуже бесідувати, розмови розводити (В. Стефаник);
Ось він [хлопчик] бесідує з селянами і передає їм останні відомості з фронту (Ю. Яновський);
Моя дивна зустріч була причиною того, що я тепер бесідую з тобою (О. Бердник).
2. зах. Промовляти (на зборах, мітингу і т. ін.), виголошувати промову.
Встає бесідник та й бесідує: – Як нашого кандидата не виберете, то запродасте діти свої [дітей своїх], родину і Русь (В. Стефаник).
Джерело:
Словник української мови (СУМ-20)
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- бесідувати — бесі́дувати дієслово недоконаного виду Орфографічний словник української мови
- бесідувати — -ую, -уєш, недок. 1》 Розмовляти з ким-небудь. 2》 зах. Промовляти (на зборах і т. ін.), виголошувати промову. Великий тлумачний словник сучасної мови
- бесідувати — див. говорити Словник чужослів Павло Штепа
- бесідувати — див. говорити Словник синонімів Вусика
- бесідувати — РОЗМОВЛЯ́ТИ (усно обмінюватися думками, вести розмову), ГОВОРИ́ТИ, БАЛА́КАТИ, БЕСІ́ДУВАТИ, ГУ́ТО́РИТИ діал.; ПЕРЕГОВО́РЮВАТИСЯ (з ким, між ким); ГОМОНІ́ТИ (тихо, приглушено); ГАЛА́КАТИ (ГАЛА́ЙКАТИ) розм., ГАЛАЙКОТАТИ (ГАЛАЙКОТІТИ) підсил. розм. Словник синонімів української мови
- бесідувати — БЕСІ́ДУВАТИ, ую, уєш, недок. 1. Розмовляти з ким-небудь. Баба Дмитриха то була вогонь — не жінка. Любила дуже бесідувати, розмови розводити (Стеф., І, 1949, 113); Ось він [хлопчик] бесідує з селянами і передає їм останні відомості з фронту (Ю. Янов. Словник української мови в 11 томах
- бесідувати — Бесідувати, -дую, -єш гл. 1) = беседувати. Турок до них бесідує. Гн. І. 63. 2) Говорить, произносить. Маштер бесідує 24 разів «Отче наш». МУЕ. ІІІ. 55. Словник української мови Грінченка