1. Словник української мови у 20 томах

бесідувати

БЕСІ́ДУВАТИ, ую, уєш, недок., розм.

1. Розмовляти з ким-небудь.

Баба Дмитриха то була вогонь – не жінка. Любила дуже бесідувати, розмови розводити (В. Стефаник);

Ось він [хлопчик] бесідує з селянами і передає їм останні відомості з фронту (Ю. Яновський);

Моя дивна зустріч була причиною того, що я тепер бесідую з тобою (О. Бердник).

2. зах. Промовляти (на зборах, мітингу і т. ін.), виголошувати промову.

Встає бесідник та й бесідує: – Як нашого кандидата не виберете, то запродасте діти свої [дітей своїх], родину і Русь (В. Стефаник).

Джерело: Словник української мови (СУМ-20) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. бесідувати — бесі́дувати дієслово недоконаного виду Орфографічний словник української мови
  2. бесідувати — -ую, -уєш, недок. 1》 Розмовляти з ким-небудь. 2》 зах. Промовляти (на зборах і т. ін.), виголошувати промову. Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. бесідувати — див. говорити Словник чужослів Павло Штепа
  4. бесідувати — див. говорити Словник синонімів Вусика
  5. бесідувати — РОЗМОВЛЯ́ТИ (усно обмінюватися думками, вести розмову), ГОВОРИ́ТИ, БАЛА́КАТИ, БЕСІ́ДУВАТИ, ГУ́ТО́РИТИ діал.; ПЕРЕГОВО́РЮВАТИСЯ (з ким, між ким); ГОМОНІ́ТИ (тихо, приглушено); ГАЛА́КАТИ (ГАЛА́ЙКАТИ) розм., ГАЛАЙКОТАТИ (ГАЛАЙКОТІТИ) підсил. розм. Словник синонімів української мови
  6. бесідувати — БЕСІ́ДУВАТИ, ую, уєш, недок. 1. Розмовляти з ким-небудь. Баба Дмитриха то була вогонь — не жінка. Любила дуже бесідувати, розмови розводити (Стеф., І, 1949, 113); Ось він [хлопчик] бесідує з селянами і передає їм останні відомості з фронту (Ю. Янов. Словник української мови в 11 томах
  7. бесідувати — Бесідувати, -дую, -єш гл. 1) = беседувати. Турок до них бесідує. Гн. І. 63. 2) Говорить, произносить. Маштер бесідує 24 разів «Отче наш». МУЕ. ІІІ. 55. Словник української мови Грінченка