1. Словник синонімів української мови

бесідувати

РОЗМОВЛЯ́ТИ (усно обмінюватися думками, вести розмову), ГОВОРИ́ТИ, БАЛА́КАТИ, БЕСІ́ДУВАТИ, ГУ́ТО́РИТИ діал.; ПЕРЕГОВО́РЮВАТИСЯ (з ким, між ким); ГОМОНІ́ТИ (тихо, приглушено); ГАЛА́КАТИ (ГАЛА́ЙКАТИ) розм., ГАЛАЙКОТАТИ (ГАЛАЙКОТІТИ) підсил. розм. (голосно); ЩЕБЕТА́ТИ розм. (перев. про жінок і дітей — швидко й жваво). — Док.: порозмовля́ти, поговори́ти, побала́кати, побесі́дувати, погу́то́рити, погомоні́ти. Довго вони ще розмовляли, довго прощались і плакали (П. Куліш); Вони ще довгенько говорили (О. Кундзич); Кайдаш встав і почав балакати з чумаком (І. Нечуй-Левицький); Вчителька пробувала бесідувати з ним наодинці (О. Гончар); По вечері вони з Андрієм довго гуторили (М. Олійник); Народ, що досі переговорювався, зразу замер-затих (Панас Мирний); Стоять вони на цвинтарі, гомонять... (Панас Мирний); До присмерку галакали і плювалися заробітчани біля економії (М. Стельмах); Ще веселіше почали тоді гомоніти. Леся щебетала, як ластівочка (П. Куліш). — Пор. базі́кати.

Джерело: Словник синонімів української мови на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. бесідувати — бесі́дувати дієслово недоконаного виду Орфографічний словник української мови
  2. бесідувати — -ую, -уєш, недок. 1》 Розмовляти з ким-небудь. 2》 зах. Промовляти (на зборах і т. ін.), виголошувати промову. Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. бесідувати — див. говорити Словник чужослів Павло Штепа
  4. бесідувати — БЕСІ́ДУВАТИ, ую, уєш, недок., розм. 1. Розмовляти з ким-небудь. Баба Дмитриха то була вогонь – не жінка. Любила дуже бесідувати, розмови розводити (В. Стефаник); Ось він [хлопчик] бесідує з селянами і передає їм останні відомості з фронту (Ю. Словник української мови у 20 томах
  5. бесідувати — див. говорити Словник синонімів Вусика
  6. бесідувати — БЕСІ́ДУВАТИ, ую, уєш, недок. 1. Розмовляти з ким-небудь. Баба Дмитриха то була вогонь — не жінка. Любила дуже бесідувати, розмови розводити (Стеф., І, 1949, 113); Ось він [хлопчик] бесідує з селянами і передає їм останні відомості з фронту (Ю. Янов. Словник української мови в 11 томах
  7. бесідувати — Бесідувати, -дую, -єш гл. 1) = беседувати. Турок до них бесідує. Гн. І. 63. 2) Говорить, произносить. Маштер бесідує 24 разів «Отче наш». МУЕ. ІІІ. 55. Словник української мови Грінченка