1. Словник синонімів української мови

бесідник

ПРОМО́ВЕЦЬ (той, хто виголошує промову), ОРА́ТОР, ДОПОВІ́ДАЧ, БЕСІ́ДНИК заст.; КРАСНОМО́ВЕЦЬ (той, хто майстерно володіє словом, уміє і любить гарно говорити, промовляти). Між ним і слухачами мало не з першої ж хвилини встановився той контакт, що допомагає промовцеві (Ю. Шовкопляс); Оратор, втягши голову в плечі, спідлоба поглядав у вируючий зал, терпляче перечікував, доки вгамуються (О. Гончар); Доповідач вийшов наперед і, знявши шкіряного картуза, обвів збори пильним поглядом (О. Донченко); Лишаємо на боці уваги д-ра Копача про сі промови. Йому, очевидно, заімпонувала щирість тону в промовах обох бесідників (І. Франко); Почуваючи себе в ореолі незрівнянного красномовця й блискучого переможця, полковник у своєму словесному плесі не спиняв плавби (О. Ковінька). — Пор. 1. ора́тор.

СПІВРОЗМО́ВНИК (учасник розмови, бесіди); СПІВБЕСІ́ДНИК, СПІВРОЗМО́ВЕЦЬ рідше, БЕСІ́ДНИК розм., РОЗМО́ВНИК розм. Мій співрозмовник усміхається, збираючись сказати щось цікаве (В. Гжицький); Співбесідник виявився догадливим і обізнаним (Д. Ткач); Сахно впізнала його. Це був її загадковий нічний співрозмовець (Ю. Смолич); Андріїв бесідник раптом змовк (Д. Бедзик); На чужинця розмовники не звертали жодної уваги (О. Досвітній).

Джерело: Словник синонімів української мови на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. бесідник — Промовець, оратор [IV] Словник з творів Івана Франка
  2. бесідник — бе́сі́дник іменник чоловічого роду, істота Орфографічний словник української мови
  3. бесідник — Бесі́дник. Промовець, доповідач. Не раз зітхав він, бачучи, як на підлогу летіли склянки і як стогнали дубові столи під кулаками занадто вже промовистих бесідників (Галіп, 43)... Українська літературна мова на Буковині
  4. бесідник — -а, ч. 1》 Учасник бесіди (у 1 знач.); співрозмовник. 2》 рідко. Особа, яка проводить бесіду (у 2 знач.); лектор, доповідач. 3》 зах. Той, хто виступає на зборах; промовець, оратор. Великий тлумачний словник сучасної мови
  5. бесідник — Мовець, мовник, розмовник, промовник, оповідач, див. оратор, трибун, співбесідник Словник чужослів Павло Штепа
  6. бесідник — БЕ́СІ́ДНИК, а, ч. 1. Учасник бесіди (у 1 знач.); співрозмовник. Найгіршої моєї невидержки мої бесідники не бачили: я півночі проплакала після тієї сперечки [суперечки] (Леся Українка)... Словник української мови у 20 томах
  7. бесідник — Бе́сідник, -ка, -кові; -ники, -ків Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  8. бесідник — БЕ́СІ́ДНИК, а, ч. 1. Учасник бесіди (в 1 знач.); співрозмовник. Найгіршої моєї невидержки мої бесідники не бачили: я півночі проплакала після тієї сперечки (Л. Укр. Словник української мови в 11 томах