бесіда

ГУ́ЛЯ́НКА розм. (частування запрошених гостей, перев. з розвагами), ГОСТИ́НА розм., ГУ́ЛЬБИЩЕ підсил. розм., ГУЛЬБА́ підсил. розм., ГУЛЬНЯ́ підсил. розм., ПОГУЛЯ́ННЯ розм., ГУ́ЛІ розм., ГУ́ЛЬКИ розм., БЕ́СІДА заст.; ВЕ́ЧІР, ВЕЧІ́РКА (увечері); ВИ́ПИВКА розм., ВИПИВА́ЧКА фам. (з алкогольними напоями); ПИЯ́ТИКА розм., П'Я́НКА розм. (з надмірним уживанням міцних напоїв). Скромна вечеря перетворювалася в добрячу гулянку (Григорій Тютюнник); Жовніри.. справляли гулянки та випивачки (І. Нечуй-Левицький); Тепер гостина кінчилася, і пані виділа, що її гості зовсім вдоволені (І. Франко); В хаті цієї ночі ішло гульбище — офіцери обмивали чин, щойно одержаний одним із їхньої компанії (О. Гончар); Гостей-гостей наїхало!.. Гульба точилась до самого світу (Марко Вовчок); У Параски щодня гульня, щодня бенкет (Панас Мирний); Нещасливий, Хто скупиться І боїться погуляння! (А. Кримський); Гулі оберталися на пир під час чуми (П. Панч); Їм стало якось моторошно, коли почули в однім слові, яка сума пішла на їх тринедільні гульки (І. Франко); На бесіді стрілися мої старі з Тетяниними, та й пішло у них чаркування (М. Стельмах); Вечір закінчився танцями (Панас Мирний); Щотижня Олеся справляла вечірки для гусарів, танцювала до світа (І. Нечуй-Левицький); До ранку тривала пиятика й танці (З. Тулуб); — Ми будемо суворо боротися проти всякого хуліганства, картярства, п'янок (І. Микитенко). — Пор. бенке́т.

МО́ВА (здатність людини говорити, висловлювати свої думки; система звукових і словесно-граматичних засобів, які закріплюють наслідки роботи мислення і є знаряддям спілкування людей; манера говорити), ЯЗИ́К заст., РІЧ розм., СЛО́ВО розм., ГЛАГО́Л ц.-с.; МО́ВЛЕННЯ, БЕ́СІДА діал. (спілкування людей між собою за допомогою органів говоріння; мовна діяльність). Рідна мова — це тисячолітня творчість народу, його душа, характер, його свобода і пам'ять. Скільки є мов на світі — стільки світів на землі (з газети); І возвеличимо на диво І розум наш і наш язик (Т. Шевченко); Еней похнюпивсь, дослухався, Сивилла що йому верзла, Стояв, за голову узявся — Не по йому ся річ була (І. Котляревський); Всі акини давно вважали, що голос і слово людське незрівнянно виразніші за музичний інструмент (Т. Масенко); (Анастасій:) Що ви стоїте? Ідіть же! Проклят той, хто з вас посміє Не слухати мого глаголу!! (М. Костомаров); Петрикові лють бесіду відібрала, стояв, як свічка (Марко Черемшина).

РОЗМО́ВА (словесний обмін думками між ким-небудь), РОЗМОВЛЯ́ННЯ, БЕ́СІДА, МО́ВА розм., БАЛА́ЧКА розм., БАЛА́КАННЯ розм., ПЕРЕМО́ВА розм., ПРОМО́ВКА заст., ГОВІ́РКА діал., БАЛА́КАНКА діал., ГУ́ТІРКА діал., КОНВЕРЗА́ЦІЯ діал., заст.; ДІАЛО́Г (між двома або кількома особами). За столом чувся гомін, шум, весела розмова, яку може провадити тільки молодіж... (І. Нечуй-Левицький); Тільки ж потім доміркувався, що давніше, ще як був він слабий, ціле розмовляння вів і підтримував він сам, а не Шмідти (А. Кримський); Під буркотання старої матушки велись безконечні бесіди про Тасю (М. Коцюбинський); І вже в нас у хаті ні мови, ні говірки (Марко Вовчок); А вже балачки як почнуться, то чого тільки й не почуєш: і про давнє, і про недавнє, і про трагічне, і про смішне (Я. Баш); Другі півні вже стали співати. Усякі гадки, балакання перейшло (Ганна Барвінок); Він ходив на станцію, дивився на них (бійців), слухав їхню перемову (М. Рудь); "Ото диво! Тільки що була в мене промовка про дочку, а це й сам батько шусть до мене в хату!" (І. Нечуй-Левицький); Кузня мого тата.. була, так сказати, місцем збору, нарад та приязної балаканки для всіх сусідів (І. Франко); Тюрчанки з веселою гутіркою проходили мимо нього (О. Донченко); Мені відходила охота розмовляти на тих годинах, і ціла моя конверзація складалася з коротких відповідей, як хто звертався з питанням до мене (О. Кобилянська); Половець зійшов до води, підкотив штани, повернув носа шаланди в море, притримав за корму, потяг її до себе, люди позіскакували, відбувся діалог (Ю. Яновський). — Пор. балакани́на.

ТОВАРИ́СТВО (група людей, що перебувають у тісних стосунках), КОМПА́НІЯ, ГРОМА́ДА, ВАТА́ГА, БЕ́СІДА розм., БРА́ТІЯ ірон., БРАТВА́ фам., БРА́ТТЯ заст., СУСПІ́ЛЬСТВО заст., ПАНІБРА́ТСТВО заст., КУМПА́НІЯ діал.; БОМО́НД (аристократичне); ША́ТІЯ зневажл. (група людей ганебної поведінки). Кучмієнко ставав прекрасним хлопцем, душею товариства (П. Загребельний); — І чого ти, сину, ходиш усе до корчми? Там же стільки усякої наволочі та усякого безладдя! Чи компанія ж тобі оті п'яниці? (І. Нечуй-Левицький); Гукнув (Еней) на всю свою громаду (І. Котляревський); Оверко із Зіньком пристали до парубочої ватаги (К. Гордієнко); Бесіда залилася протяжним сміхом (Панас Мирний); І стрічає Семен над Бужком над річкою, де синіє вода сріблястою стрічкою, Гайдашеву шатію, невмолиму братію (С. Голованівський); — Ей, братва, розсувайся! Що це ви розляглися, як на пляжі? (Д. Ткач); Славне товариство, любе-миле браття! Від душі тут хочу всіх вас привітать я! (П. Тичина); Розмова стала голосніша й чутніша.. Усе суспільство повеселішало (І. Нечуй-Левицький); Коли не було за що випити, піджидали, хто піднесе чарку-другу. Шинкове панібратство завжди знайдеться (Панас Мирний); (Михайло:) Я не знаю, що мені робить, як мені перед бомондом показать своїх батьків-мужиків (І. Карпенко-Карий). — Пор. 1. гру́па.