бесіда
БЕ́СІДА, и, ж.
1. Розмова з ким-небудь.
Служниця підслухала їх бесіду і пішла подивитися золотогривого коня. (Калин, Закарп. казки, 1955, 64);
Жваві суперечки й бесіди чулися по всіх вулицях і провулках (Шиян, Гроза.., 1956, 271).
2. Доповідь, повідомлення на яку-небудь тему з наступним обміном думками; співбесіда.
Агітатори серйозно готуються до своїх бесід (Літ. газ., 27. XI 1947, 1);
В партгрупах провадилися бесіди з комуністами, про наступні звітно-виборчі збори (Рад. Укр., 27. XI 1948, 2).
◊ Наро́дні бе́сіди — те саме, що Наро́дні чита́ння ( див. чита́ння).
— Заведи школу — учитися; у свята — народні бесіди, поучай уму-розуму… (Мирний, І, 1954, 340).
3. розм. Гуляння в когось; бенкет.
Хоч небагатечко гостей зібралось, А все ж бесіда гарная була (Гл., Вибр., 1957, 182);
— На цю покрову на бесіді стрілися мої старі з Тетяниними, та й пішло у них чаркування (Стельмах, Хліб.., 1959, 63).
4. розм. Товариство, компанія.
Іноді було насмішить [дід] бесіду, аж за животи беруться (Мирний, І, 1949, 258);
В Филона така бесіда зібралась (Барв., Опов.., 1902, 179).
5. діал. Мова, мовлення.
Петрикові лють бесіду відобрала, стояв, як свічка (Черемш., Тв., 1960, 38).
Значення в інших словниках
- бесіда — Мова, розмова [V] — промова, розмова, [II,IV] Словник з творів Івана Франка
- бесіда — бе́сіда іменник жіночого роду Орфографічний словник української мови
- бесіда — Метод одержання інформації на основі вербальної (словесної) комунікації. Широко використовується в різних сферах роботи з персоналом, будучи найбільш поширеним способом вивчення працівника (при прийомі на роботу, зачисленні в резерв, перед атестаціями... Словник із соціальної роботи
- бесіда — Бе́сіда. 1. Мова. Колись-то всі отсі народи [Москалі, Русини-Українці, Поляки, Чехи, Словаки, Серби, Хорвати, Словінці, Болгари]були одним народом, жили разом і говорили одною бесідою. Українська літературна мова на Буковині
- бесіда — Розмова, балачка, гутірка, жм. мова; (на тему) доповідь; (взаємна) співбесіда; ЖМ. товариство, компанія; З. бенкет. Словник синонімів Караванського
- бесіда — [бес'іда] -дие, д. і м. -д'і Орфоепічний словник української мови
- бесіда — -и, ж. 1》 Розмова з ким-небудь. 2》 Доповідь, повідомлення на яку-небудь тему з наступним обміном думками; співбесіда. 3》 розм. Гуляння в когось; бенкет. 4》 розм. Товариство, компанія. 5》 діал. Мова, мовлення. Великий тлумачний словник сучасної мови
- бесіда — Балачка, гутірка, мова, розмова, див. говорити Словник чужослів Павло Штепа
- бесіда — БЕ́СІДА, и, ж. 1. Розмова. Служниця підслухала їх бесіду і пішла подивитися золотогривого коня (А. Калин); Жваві суперечки й бесіди чулися по всіх вулицях і провулках (А. Шиян); Він [дід] безумно любив гарну бесіду... (О. Словник української мови у 20 томах
- бесіда — Без солі і хліба лиха бесіда. Без солі і хліба суха бесіда. Де немає гостинності, там доброї розмови не вийде. Розумного пізнається в бесіді, а мудрого в мовчанню. Людина проявляє свій розум під час розмови, а мудрість, якщо вміє вислухати інших. Приповідки або українсько-народня філософія
- бесіда — див. розмова Словник синонімів Вусика
- бесіда — ГУ́ЛЯ́НКА розм. (частування запрошених гостей, перев. з розвагами), ГОСТИ́НА розм., ГУ́ЛЬБИЩЕ підсил. розм., ГУЛЬБА́ підсил. розм., ГУЛЬНЯ́ підсил. розм., ПОГУЛЯ́ННЯ розм., ГУ́ЛІ розм., ГУ́ЛЬКИ розм., БЕ́СІДА заст. Словник синонімів української мови
- бесіда — Бе́седа і бе́сіда, -ди, -ді (гулянка) бе́сіда, -ди, -ді (розмова) Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
- бесіда — (ст.слов. — сидіти перед дверима) 1. Громадська хата для загальної праці у російській народній архітектурі. 2. Частина міста в Московії, що відводилася для мешкання іноземців. Архітектура і монументальне мистецтво
- бесіда — Бесіда, -ди ж. = беседа. Бесіди богато, а розуму мало. Фр. Пр. 27. Ой чия ж то бесіда тут вечеряє весела. X. Сб. ѴІІ. 425. Словник української мови Грінченка