бесіда

Бе́сіда.

1. Мова. Колись-то всі отсі народи [Москалі, Русини-Українці, Поляки, Чехи, Словаки, Серби, Хорвати, Словінці, Болгари]були одним народом, жили разом і говорили одною бесідою. Аж пізнійше, коли їх стало більше на землі, вони порозходили ся, їх бесіда ставала чим раз, то більше неоднакова, аж витворили ся з того ріжні бесіди, ріжні народи (Товариш, 1908, 126).

2. Промова. Адреса скутитини парафразує тронову бесіду і зазначує то, що насильне видалене родичів короля з краю було встидом і ганьбою для Сербів (Б., 1895, 25, 2); Бесідник зазначив, що хоть сесия тревала тілько п'ять неділь, то мимо того в так короткім часі рускі посли виголосили 10 бесід, поставили більше як 30 внесень і 85 запитань (Б., 1907, 28, 2); [п. Спинула] запрошено на близькі нові збори в Вашківцях н[ад] С[еретом] в ціли виголошеня програмової бесіди (Б., 1907, 44, 1).

Джерело: Українська літературна мова на Буковині в кінці XIX — на початку XX ст. на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. бесіда — Мова, розмова [V] — промова, розмова, [II,IV] Словник з творів Івана Франка
  2. бесіда — бе́сіда іменник жіночого роду Орфографічний словник української мови
  3. бесіда — Метод одержання інформації на основі вербальної (словесної) комунікації. Широко використовується в різних сферах роботи з персоналом, будучи найбільш поширеним способом вивчення працівника (при прийомі на роботу, зачисленні в резерв, перед атестаціями... Словник із соціальної роботи
  4. бесіда — Розмова, балачка, гутірка, жм. мова; (на тему) доповідь; (взаємна) співбесіда; ЖМ. товариство, компанія; З. бенкет. Словник синонімів Караванського
  5. бесіда — [бес'іда] -дие, д. і м. -д'і Орфоепічний словник української мови
  6. бесіда — -и, ж. 1》 Розмова з ким-небудь. 2》 Доповідь, повідомлення на яку-небудь тему з наступним обміном думками; співбесіда. 3》 розм. Гуляння в когось; бенкет. 4》 розм. Товариство, компанія. 5》 діал. Мова, мовлення. Великий тлумачний словник сучасної мови
  7. бесіда — Балачка, гутірка, мова, розмова, див. говорити Словник чужослів Павло Штепа
  8. бесіда — БЕ́СІДА, и, ж. 1. Розмова. Служниця підслухала їх бесіду і пішла подивитися золотогривого коня (А. Калин); Жваві суперечки й бесіди чулися по всіх вулицях і провулках (А. Шиян); Він [дід] безумно любив гарну бесіду... (О. Словник української мови у 20 томах
  9. бесіда — Без солі і хліба лиха бесіда. Без солі і хліба суха бесіда. Де немає гостинності, там доброї розмови не вийде. Розумного пізнається в бесіді, а мудрого в мовчанню. Людина проявляє свій розум під час розмови, а мудрість, якщо вміє вислухати інших. Приповідки або українсько-народня філософія
  10. бесіда — див. розмова Словник синонімів Вусика
  11. бесіда — ГУ́ЛЯ́НКА розм. (частування запрошених гостей, перев. з розвагами), ГОСТИ́НА розм., ГУ́ЛЬБИЩЕ підсил. розм., ГУЛЬБА́ підсил. розм., ГУЛЬНЯ́ підсил. розм., ПОГУЛЯ́ННЯ розм., ГУ́ЛІ розм., ГУ́ЛЬКИ розм., БЕ́СІДА заст. Словник синонімів української мови
  12. бесіда — Бе́седа і бе́сіда, -ди, -ді (гулянка) бе́сіда, -ди, -ді (розмова) Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  13. бесіда — БЕ́СІДА, и, ж. 1. Розмова з ким-небудь. Служниця підслухала їх бесіду і пішла подивитися золотогривого коня. (Калин, Закарп. казки, 1955, 64); Жваві суперечки й бесіди чулися по всіх вулицях і провулках (Шиян, Гроза.., 1956, 271). Словник української мови в 11 томах
  14. бесіда — (ст.слов. — сидіти перед дверима) 1. Громадська хата для загальної праці у російській народній архітектурі. 2. Частина міста в Московії, що відводилася для мешкання іноземців. Архітектура і монументальне мистецтво
  15. бесіда — Бесіда, -ди ж. = беседа. Бесіди богато, а розуму мало. Фр. Пр. 27. Ой чия ж то бесіда тут вечеряє весела. X. Сб. ѴІІ. 425. Словник української мови Грінченка