1. Словник української мови в 11 томах

бесідник

БЕ́СІ́ДНИК, а, ч.

1. Учасник бесіди (в 1 знач.); співрозмовник.

Найгіршої моєї невидержки мої бесідники не бачили: я півночі проплакала після тієї сперечки (Л. Укр., V, 1956, 434);

Нестор поглянув щиро бесідникові в очі й відгорнув якимось заклопотаним рухом волосся з чола (Коб., III, 1956, 203);

Говорив кожен голосно, мов бесідників своїх уважав за глухих (Головко, II, 1957, 63).

2. рідко. Особа, яка проводить бесіду (в 2 знач.); лектор, доповідач.

Бесідники розповідали про нові види тканин і розвиток в другому році семирічки промисловості, яка їх виробляє (Ком. Укр., 10, 1960, 43).

3. зах. Той, хто виступає на зборах; промовець, оратор.

Мені прийшлося сидіти в санках Андрія Крицького, .. котрого я пізнав на вічах як доброго бесідника (Фр., III, 1950, 201);

Голова зборів звертає вдруге увагу бесідника, щоб говорив про крамниці (Мак., Вибр., 1956, 229);

— Я маю щось вам прочитати, — сказав бесідник — і взяв.. якийсь папір (Март., Тв., 1954, 113).

Джерело: Словник української мови (СУМ-11) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. бесідник — Промовець, оратор [IV] Словник з творів Івана Франка
  2. бесідник — бе́сі́дник іменник чоловічого роду, істота Орфографічний словник української мови
  3. бесідник — Бесі́дник. Промовець, доповідач. Не раз зітхав він, бачучи, як на підлогу летіли склянки і як стогнали дубові столи під кулаками занадто вже промовистих бесідників (Галіп, 43)... Українська літературна мова на Буковині
  4. бесідник — -а, ч. 1》 Учасник бесіди (у 1 знач.); співрозмовник. 2》 рідко. Особа, яка проводить бесіду (у 2 знач.); лектор, доповідач. 3》 зах. Той, хто виступає на зборах; промовець, оратор. Великий тлумачний словник сучасної мови
  5. бесідник — Мовець, мовник, розмовник, промовник, оповідач, див. оратор, трибун, співбесідник Словник чужослів Павло Штепа
  6. бесідник — БЕ́СІ́ДНИК, а, ч. 1. Учасник бесіди (у 1 знач.); співрозмовник. Найгіршої моєї невидержки мої бесідники не бачили: я півночі проплакала після тієї сперечки [суперечки] (Леся Українка)... Словник української мови у 20 томах
  7. бесідник — ПРОМО́ВЕЦЬ (той, хто виголошує промову), ОРА́ТОР, ДОПОВІ́ДАЧ, БЕСІ́ДНИК заст.; КРАСНОМО́ВЕЦЬ (той, хто майстерно володіє словом, уміє і любить гарно говорити, промовляти). Словник синонімів української мови
  8. бесідник — Бе́сідник, -ка, -кові; -ники, -ків Правописний словник Голоскевича (1929 р.)