1. Словник української мови у 20 томах

бесідник

БЕ́СІ́ДНИК, а, ч.

1. Учасник бесіди (у 1 знач.); співрозмовник.

Найгіршої моєї невидержки мої бесідники не бачили: я півночі проплакала після тієї сперечки [суперечки] (Леся Українка);

Нестор поглянув щиро бесідникові в очі й відгорнув якимось заклопотаним рухом волосся з чола (О. Кобилянська);

Говорив кожен голосно, мов бесідників своїх уважав за глухих (А. Головко);

О сестро моя маленька, ти самітньому бесідник, підупалому спочинок (В. Стус).

2. зах. Той, хто виступає на зборах; промовець, оратор.

Мені прийшлося сидіти в санках Андрія Крицького, .. котрого я пізнав на вічах як доброго бесідника (І. Франко);

– Я маю щось вам прочитати, – сказав бесідник – і взяв .. якийсь папір (Л. Мартович);

Голова зборів звертає вдруге увагу бесідника, щоб говорив про крамниці (О. Маковей).

Джерело: Словник української мови (СУМ-20) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. бесідник — Промовець, оратор [IV] Словник з творів Івана Франка
  2. бесідник — бе́сі́дник іменник чоловічого роду, істота Орфографічний словник української мови
  3. бесідник — Бесі́дник. Промовець, доповідач. Не раз зітхав він, бачучи, як на підлогу летіли склянки і як стогнали дубові столи під кулаками занадто вже промовистих бесідників (Галіп, 43)... Українська літературна мова на Буковині
  4. бесідник — -а, ч. 1》 Учасник бесіди (у 1 знач.); співрозмовник. 2》 рідко. Особа, яка проводить бесіду (у 2 знач.); лектор, доповідач. 3》 зах. Той, хто виступає на зборах; промовець, оратор. Великий тлумачний словник сучасної мови
  5. бесідник — Мовець, мовник, розмовник, промовник, оповідач, див. оратор, трибун, співбесідник Словник чужослів Павло Штепа
  6. бесідник — ПРОМО́ВЕЦЬ (той, хто виголошує промову), ОРА́ТОР, ДОПОВІ́ДАЧ, БЕСІ́ДНИК заст.; КРАСНОМО́ВЕЦЬ (той, хто майстерно володіє словом, уміє і любить гарно говорити, промовляти). Словник синонімів української мови
  7. бесідник — Бе́сідник, -ка, -кові; -ники, -ків Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  8. бесідник — БЕ́СІ́ДНИК, а, ч. 1. Учасник бесіди (в 1 знач.); співрозмовник. Найгіршої моєї невидержки мої бесідники не бачили: я півночі проплакала після тієї сперечки (Л. Укр. Словник української мови в 11 томах