бехнути
БЕ́ХНУТИ, ну, неш, док., розм.
1. неперех. Однокр. до бе́хати 1.
А там футбол [м’яч] десь за ворітьми на вигоні бехне (Головко, І, 1957, 191).
2. перех. Сильно вдарити.
Він і його [діда] в потилицю як бехне, да з хати й виштовхнув, аж той лобом об стіну вдарився (Барв., Опов.., 1902, 500).
Словник української мови (СУМ-11)