бехнути
БЕ́ХНУТИ, ну, неш, док., розм.
1. Однокр. до бе́хати 1.
А там футбол [м'яч] десь за ворітьми на вигоні бехне (А. Головко).
2. кого, що. Сильно вдарити.
Він і його [діда] в потилицю як бехне, да з хати й виштовхнув, аж той лобом об стіну вдарився (Ганна Барвінок).
Словник української мови (СУМ-20)