бирка
БИ́РКА¹, и, ж., діал.
1. Однорічна вівця; ярка.
*У порівн. Мокра, як бирка, Параска з верещанням кинула кашкета Данилові в обличчя (Ле, Ю. Кудря, 1956, 168).
2. лайл. Про нікчемну, погану жінку.
Вона буде мовчати, а він бігатиме по чужих, а він буде любитися з тою биркою, з тою слинявою Настею (Коцюб., І, 1955, 29).
3. Овеча шкура; смушок;
// Смушева шапка.
А ще на козаку, бідному летязі, шапка-бирка. Зверху дірка (Укр.. думи.., 1955, 73);
Будь-який козак волів радніше вийти поміж люди без штанів, ніж без бодай драної бирки на еолові чи в руках… (Ільч., Козацьк. роду.., 1958, 23);
І припилила зір важка пилюка. На бирки випала, на кунтуші (Мал., Звенигора, 1959, 85).
БИ́РКА², и, ж.
1. Паличка або дощечка, на якій робили нарізки для лічби, підрахунків у господарстві.
Очевидно, всі народи спочатку позначали числа зарубками на паличках, які на Русі називались бирками (Наука.., 7, 1964, 21).
2. Невеличка дощечка або металева бляшка з номером або написом, яку прив’язують до шиї тваринам, а також до різних товарів, тари і т. ін.
Живці кожного сорту в’яжуть в окремі пучки і прив’язують до них бирки з назвою сорту (Колг. Укр., 7, 1958, 35).
Словник української мови (СУМ-11)