благенький

БЛАГЕ́НЬКИЙ, а, е. Зменш.-пестл. до благи́й 1.

А вона вже коло мене прихилилась, у вуха мені благенький голосочок дзвенить, — та такий-то вже голосочок скрадний! (Вовчок, І, 1955, 377);

Проходить Міла, дівчинка років 10-11,.. в благенькій, вже подертій суконці (Коч., II, 1956, 325);

Охрім сідає в тиші серед хати. Бере благенький зошит у внучати І пише, пише Леніну листа (Мал., І, 1956, 185).

Значення в інших словниках

1. благенький — благе́нький прикметник  Орфографічний словник української мови
2. благенький — -а, -е. Зменш.-пестл. до благий 1).  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. благенький — БЛАГЕ́НЬКИЙ, а, е, розм. Зменш. до благи́й. Проходить Міла, дівчинка років 10 –11, .. в благенькій, вже подертій суконці (І. Кочерга); На ній було синє благеньке платтячко (О. Бердник); Город од лугу відмежовувала благенька жердина (В.  Словник української мови у 20 томах
4. благенький — див. слабий  Словник синонімів Вусика
5. благенький — Благе́нький, -ка, -ке  Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
6. благенький — Благий, -а, -е 1) Благой, блаженный. Отець Андрій.... устав та: «Боже благий, Боже мій милостивий!» каже. МВ. І. 133. 2) Плохой. Коли хліб благий, то його не жнуть, а косять. Радом. у. 3) Ветхій. Благенькі сорочечки, драночки. 4) Немощный, слабый. ум.  Словник української мови Грінченка