благенько
БЛАГЕ́НЬКО, розм. Присл. до благе́нький.
Як дочка мала кинулася до неї, вона ж благенька.. всміхнулася (Вовчок, І, 1955, 365);
Її наздоганяє благенька одягнута Галина Шорохова, і вони тепер ідуть поряд (Шиян, Гроза.., 1956, 51).
Словник української мови (СУМ-11)