благодушність
БЛАГОДУ́ШНІСТЬ, ності, ж. Властивість за знач. благоду́шний.
[Стась:] От мене дуже дивує.. одміна твоєї вдачі: звідкілясь надійшло миролюбіє, голубина благодушність, молитовність (Вас., III, 1960, 195);
Тривога, з якою він стежив за.. суперечкою, поступилася місце ч властивій йому веселій благодушності (Жур., До них іде.., 1952, 66);
Партія учить не віддаватися благодушності, а активно боротися за викорінення хиб, відкрито і прямо говорити про них (Рад. Укр., 5.XII 1953, 1).
Словник української мови (СУМ-11)