благополуччя
БЛАГОПОЛУ́ЧЧЯ, я, с. Життя в достатку й спокої; добробут, щастя.
Аркадій.. усвідомив, що авторитет церкви, а за ним і благополуччя священиків і їх родин — це по суті функція ставлення до цих справ мирян (Вільде, Сестри.., 1958, 36);
Літопис, починаючи з найдавніших часів, пройнятий високою ідеєю служіння рідній землі, піклуванням про її благополуччя, ревним ставленням до її честі і гідності (Іст. укр. літ., І, 1954, 31).
Словник української мови (СУМ-11)