благополуччя
БЛАГОПОЛУ́ЧЧЯ, я, с.
Життя в достатку й спокої; добробут, щастя.
Аркадій .. усвідомив, що авторитет церкви, а за ним і благополуччя священиків і їх родин – це, по суті, функція ставлення до цих справ мирян (Ірина Вільде);
Літопис, починаючи з найдавніших часів, пройнятий високою ідеєю служіння рідній землі, піклуванням про її благополуччя, ревним ставленням до її честі й гідності (з навч. літ.).
Словник української мови (СУМ-20)