благородити
БЛАГОРО́ДИТИ, джу, диш, недок., перех., заст. Робити благородним.
Твій [пісне] подих всі серця людські рівняє. Твій поцілуй всі душі благородить І сльози на алмаз переміняє (Фр., XI, 1952, 234);
Захват наш — високий подив — Серце наше благородив (Рильський, III, 1961, 61).
Словник української мови (СУМ-11)