благородити
БЛАГОРО́ДИТИ, джу, диш, недок., кого, що, заст.
Робити благородним.
Твій [пісне] подих всі серця людські рівняє. Твій поцілуй всі душі благородить І сльози на алмаз переміняє (І. Франко);
Захват наш – високий подив – Серце наше благородив (М. Рильський).
Словник української мови (СУМ-20)