благородний
БЛАГОРО́ДНИЙ, а, е.
1. Який відзначається високими моральними якостями; чесний, порядний.
– У мене чесні люди бувають, благородні; один ти з усіх єхида вирискався (Панас Мирний);
– Я думаю, що ви справді ліпше зробите, коли повернете в обійми сього чесного і благородного братчика (І. Франко);
Люди наші кріпкі і високі, як дуби. Не поступляться нікому на крок, дуже горді та благородні (Ю. Яновський);
* Образно. Ісус заснував чистий культ, не обмежений ні часом, ні простором, перед яким схилятимуться всі благородні серця до скону віків (із журн.).
2. Породжений високою метою, пройнятий високим поривом, ідеєю і т. ін.
Має [мати] добрий смак, благородні погляди, любить літературу (М. Коцюбинський);
Чи це не так, що благородні думки вирізьблюють благородний вираз на обличчі людини? (Ірина Вільде);
Напрям наукової діяльності Д. І. Яворницького – істинно благородний (із журн.).
3. Який відзначається дуже гарними рисами, якостями.
Новий сорт є ідеальним вибором для тих, хто цінує каву з насиченим смаком і благородним ароматом (з мови реклами).
4. іст. Аристократичного, дворянського походження; дворянський.
– Ви ж, – каже, – благородний; у ваших жилах тече дворянська кров (Панас Мирний);
– П'ять літ оце минуло, брате мій, як я .. в благородній кумпанії [компанії] дворянській розливав вина коштовні (М. Коцюбинський);
То дитина благородна, ніжна, а ти, мужиченя, з ним так, як з Стьопкою (В. Винниченко);
* Образно. Я й забув, що то осінь холодна! Я й забув, що то смерті пора, Я й забув, що ти кров благородна. Що між нами безодня стара (І. Франко);
// у знач. ім. благоро́дний, ного, ч.; благоро́дна, ної, ж., розм. Про людину дворянського походження, панського роду.
[Хотина:] А пішла б [Марися] за вчителя, за благородного – не була б мужичкою, не робила б важкої роботи (Б. Грінченко).
5. Уживається як складова частина термінів – складних назв у ботаніці, зоології, хімії і т. ін.
Молекули благородних газів одноатомні (з навч. літ.);
Благородний олень із давніх-давен мешкав у лісостеповій зоні (з навч. літ.);
Лавр благородний – культура тіньовитривала (з газ.).
Словник української мови (СУМ-20)