благородно
БЛАГОРО́ДНО.
Присл. до благоро́дний 1, 2.
Хто ж так благородно вирішив її [Марту] просвітити? Ваш друг (В. Підмогильний);
Яку психологічну ломку пережила вона, щоб благородно виконати найвище покликання жінки – стати матір'ю (Іван Ле);
// у знач. пред.
Се з вашого боку так гарно, так благородно! (І. Франко).
Словник української мови (СУМ-20)