благородно
БЛАГОРО́ДНО. Присл. до благоро́дний 1, 2.
Яку психологічну ломку пережила вона, щоб благородно виконати найвище покликання жінки — стати матір’ю (Ле, Міжгір’я, 1953, 342);
// у знач. присудк. сл.
Се з вашого боку так гарно, так благородно! (Фр., III, 1950, 236).
Словник української мови (СУМ-11)