благородний

БЛАГОРО́ДНИЙ, а, е.

1. Який відзначається високими моральними якостями; чесний, порядний.

– У мене чесні люди бувають, благородні; один ти з усіх єхида вирискався (Панас Мирний);

– Я думаю, що ви справді ліпше зробите, коли повернете в обійми сього чесного і благородного братчика (І. Франко);

Люди наші кріпкі і високі, як дуби. Не поступляться нікому на крок, дуже горді та благородні (Ю. Яновський);

* Образно. Ісус заснував чистий культ, не обмежений ні часом, ні простором, перед яким схилятимуться всі благородні серця до скону віків (із журн.).

2. Породжений високою метою, пройнятий високим поривом, ідеєю і т. ін.

Має [мати] добрий смак, благородні погляди, любить літературу (М. Коцюбинський);

Чи це не так, що благородні думки вирізьблюють благородний вираз на обличчі людини? (Ірина Вільде);

Напрям наукової діяльності Д. І. Яворницького – істинно благородний (із журн.).

3. Який відзначається дуже гарними рисами, якостями.

Новий сорт є ідеальним вибором для тих, хто цінує каву з насиченим смаком і благородним ароматом (з мови реклами).

4. іст. Аристократичного, дворянського походження; дворянський.

– Ви ж, – каже, – благородний; у ваших жилах тече дворянська кров (Панас Мирний);

– П'ять літ оце минуло, брате мій, як я .. в благородній кумпанії [компанії] дворянській розливав вина коштовні (М. Коцюбинський);

То дитина благородна, ніжна, а ти, мужиченя, з ним так, як з Стьопкою (В. Винниченко);

* Образно. Я й забув, що то осінь холодна! Я й забув, що то смерті пора, Я й забув, що ти кров благородна. Що між нами безодня стара (І. Франко);

// у знач. ім. благоро́дний, ного, ч.; благоро́дна, ної, ж., розм. Про людину дворянського походження, панського роду.

[Хотина:] А пішла б [Марися] за вчителя, за благородного – не була б мужичкою, не робила б важкої роботи (Б. Грінченко).

5. Уживається як складова частина термінів – складних назв у ботаніці, зоології, хімії і т. ін.

Молекули благородних газів одноатомні (з навч. літ.);

Благородний олень із давніх-давен мешкав у лісостеповій зоні (з навч. літ.);

Лавр благородний – культура тіньовитривала (з газ.).

Джерело: Словник української мови (СУМ-20) на Slovnyk.me