благородний

БЛАГОРО́ДНИЙ (про людину — який відзначається високими моральними якостями, керується високими принципами і т. ін.); ВЕЛИКОДУ́ШНИЙ (який відзначається безкорисливістю, великою доброзичливістю, не пам'ятає зла, не дріб'язковий); ШЛЯХЕ́ТНИЙ (який має високі моральні якості, що, зокрема, виявляються в поведінці, манерах, ставленні до кого-небудь). — Ви, Килино Олексіївно, благородна жінка, ви маєте благородне серце, і я хочу вам добра, я хочу вам помогти як людина людині... (Є. Гуцало); Зараз він був щедрий, великодушний, всі свої таємниці відкрив би товаришеві, аби тільки підбадьорити Гену (О. Гончар); Хотілося крикнути: "Не однімайте в мене Жені, будьте шляхетною людиною. Саїд Алі, молю вас!.." (І. Ле). — Пор. 1. поря́дний, 1. че́сний.

БЛАГОРО́ДНИЙ (про вчинки, поведінку, переконання і т. ін. — який відзначається високими моральними якостями, високими принципами і т. ін.); ВЕЛИКОДУ́ШНИЙ (який характеризується безкорисливістю, доброзичливістю, незлопам'ятністю, недріб'язковістю); ЛИ́ЦА́РСЬКИЙ (РИ́ЦАРСЬКИЙ) (який відзначається високими моральними якостями, що виявляються як самовідданість або як благородство манер, поведінки і т. ін.); ШЛЯХЕ́ТНИЙ (про поведінку, манери, ставлення до кого-небудь і т. ін.). — Ох, які ми сьогодні благородні, — зітхнув Христолобенко, — аж нудно, аж оскома на зубах од благородних слів (Є. Гуцало); Це великодушне й співчутливе ставлення до неї простих людей, їхні щирі слова зворушили серце Македонихи, розжалобили її до сліз (А. Шиян); Довбуш, мов живий, вставав в оповіданнях Юрчика в усій своїй могутній красі, чарівній лицарській вдачі (Г. Хоткевич); Хто зна, де цей тесляр з Крайньої Півночі міг навчитися рицарських тонкощів (О. Гончар); Марися мимоволі задивилась на це обличчя — бліде, чисте, одухотворене... "Є в ньому щось мужнє, шляхетне, воно позначене карбом величі..." (О. Гончар). — Пор. 2. че́сний.

БЛАГОРО́ДСТВО (чистота моральних якостей, висока принциповість і т. ін.), БЛАГОРО́ДНІСТЬ, ВЕЛИКОДУ́ШНІСТЬ, ЛИ́ЦА́РСТВО (РИ́ЦАРСТВО), ШЛЯХЕ́ТНІСТЬ, АРИСТОКРАТИ́ЗМ підсил. рідше (перев. у манерах, поведінці, ставленні до кого-небудь). В праці, як і в пісні, найширше, найвиразніше розкривається душа людини, її благородство (П. Інгульський); — Хай панна Катруся держить свої сентименти для свого нареченого... для мене це уцінений товар. Суліман не дурень бавитись у благородність (Ірина Вільде); — Це добре, що ти знайшов у собі й для суперника крихту великодушності (О. Гончар); Маючи вроджене почуття шляхетності й, сказати б, чоловічої делікатності, він розумів, що негоже отак навпрямець посилати цього маленького королика під три чорти (П. Загребельний). — Пор. 1. благоро́дний, 2. благоро́дний.

ВИСО́КИЙ (спрямований на здійснення величної мети), БЛАГОРО́ДНИЙ, ВЕЛИ́КИЙ, СВЯТИ́Й, СВЯЩЕ́ННИЙ. Смерть його (Мічуріна) відгукнулась у серцях потомків.. тихою задумою вдячності й глибокої пошани до високого подвигу людського життя (О. Довженко); Павло Грабовський є одним із тих кращих представників демократичної інтелігенції, які в умовах царського ладу гинули за благородні, високі ідеї, йшли на каторгу, на заслання (з підручника); Ішли партизани ярами, борами, На діло велике ішли (П. Воронько); (Лицар (з найнижчого уступу скелі):) Святий цей запал, а проте даремний (Леся Українка); Привіт Болгарії, що пута вікові В священній боротьбі розбила вщент, навіки (М. Рильський).

ЗНА́ТНИЙ (який належить до знаті), АРИСТОКРАТИ́ЧНИЙ, ВИСО́КИЙ, БЛАГОРО́ДНИЙ, РОДОВИ́ТИЙ, ІМЕНИ́ТИЙ, ТИТУЛО́ВАНИЙ, ВЕЛИКОРО́ДНИЙ заст., ГОНОРО́ВИЙ заст., МОСТИ́ВИЙ заст.; МОЖНОВЛА́ДНИЙ, ВЕЛЬМО́ЖНИЙ заст., ВЕЛИКОМО́ЖНИЙ заст. (знатний, багатий, який має значну владу); ДВОРЯ́НСЬКИЙ, ШЛЯХЕ́ТНИЙ, ШЛЯХЕ́ТСЬКИЙ (який належить до дворянства, до шляхти); СПИНКОВИ́Й із сл. панство, дворянство, заст. (спадковий). Вихованки стояли в їдальні, .. благоговійно і боязко чекаючи знатну гостю (О. Донченко); Пані Олімпія довгим поглядом окинула його, поглядом, у котрім виразно малювалася погорда аристократичної натури до плебея (І. Франко); (Хуса:) Сьогодні в мене будуть гості з Риму, високі родом гості! (Леся Українка); — Що ж — вона хоч і не іменитого роду, але чесної сім'ї (Леся Українка); А панночка й голову задерла, виступає так, наче вже вона княгиня великородна (Марко Вовчок); На балконах під балдахінами сиділо вельможне панство (О. Довженко); — Та от бач, полюбив молодець дівчину, ну і дівчина не від того. Молодець не нашого міщанського роду — син нашого війта, а дівчина, бач, роду шляхетського (П. Куліш); Спинкове панство.

НАТХНЕ́ННИЙ (про вираз обличчя, погляд, рухи тощо — який виражає натхнення, душевне піднесення), ОДУШЕ́ВЛЕНИЙ заст., ВІТХНЕ́ННИЙ діал.; ОДУХОТВО́РЕНИЙ (який виражає духовну красу); БЛАГОРО́ДНИЙ (про обличчя, зовнішність і т. ін. — який виражає благородні почуття, високі помисли і т. ін.). Марина говорить про свій проект, про свій літак, і сиві професори зацікавлено дивляться на її натхненне обличчя (В. Собко); Її руки, хода — що частіше стежиш за ними, то більш гармонійними й одухотвореними здаються вони (Ірина Вільде); Чи це не так, що благородні думки вирізьблюють благородний вираз на обличчі людини? (Ірина Вільде).

ПОРЯ́ДНИЙ (не здатний на погані, нечесні чи аморальні вчинки), ДОБРОПОРЯ́ДНИЙ, ПРИСТО́ЙНИЙ. Він мав просте нелукаве обличчя. Мабуть, був порядною людиною (Р. Андріяшик); Він був добропорядною, тихою людиною, кабінетним ученим (Ю. Бедзик); В цю хвилину вона теж гуляла на вулиці з братами. Але йшла вона осторонь — скромно — по тротуару, як і належить пристойній дівчині (Ю. Смолич). — Пор. 1. благоро́дний.

ЧЕ́СНИЙ (який відзначається високими моральними якостями; який виражає ці якості тощо); ДОБРОЧЕ́СНИЙ, ЦНОТЛИ́ВИЙ (який живе чесно, дотримується всіх правил моралі; який виражає чесність); ПРАВДИ́ВИЙ, ЧИ́СТИЙ (який виражає правдивість, чесність); ПОРЯ́ДНИЙ (не здатний на погані, аморальні вчинки); НЕЗАПЛЯМО́ВАНИЙ, НЕЗАПЛЯ́МЛЕНИЙ, ДО́БРИЙ (який нічим не зганьбив себе). Чесним, хлопчику, будь у труді, у навчанні, у дружбі (С. Крижанівський); — Хотів би бути ваш друг доброчесним, щедрим, великодушним, але при таких пеньонзах, як у Грині Мамайчука, підтримувати чесність цнотливою дуже, ой, дуже важко! (О. Гончар); Здався він на слово честі, У нерівнім бою впавши, А Бояр, цнотливий лицар, Вірить лицарському слову (Леся Українка); Дмитренко чоловік правдивий, не одурив Чіпку (Панас Мирний); Він глянув на нас своїми ласкавими, чистими, як у дитини, очима (О. Досвітній); Гуцулка, горда тим, що вона мати, порядна жінка, ґаздиня, з мало укритим презирством поглядала на опришківську любаску (Г. Хоткевич); Ми завжди вибирали шлях одвертого бою, бо наше діло чисте і незаплямоване (В. Еллан); Знов ображений упоминається за своє добре ім'я (І. Франко). — Пор. 1. благоро́дний.

ЧЕ́СНИЙ (сумісний з правилами честі), ПРА́ВЕДНИЙ. Чесне діло роби сміло (приказка); Його знають старшини всіх підрозділів, з якими він вів не завжди чесну гру (Григорій Тютюнник); — Давно вже я молю Бога, що коли доведеться помирати, то щоб на війні, за праведне діло (О. Довженко). — Пор. 2. благоро́дний.