1. Фразеологічний словник української мови

благородний

широ́кий (благоро́дний) жест. Вчинок, розрахований на те, щоб справити позитивне враження. Через місяць в’язні були приємно здивовані — начальник тюрми Вуль дозволив приносити з дому передачі. Чим можна пояснити такий благородний жест, ніхто не здогадувався (А. Хижняк).

Джерело: Фразеологічний словник української мови на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. благородний — (який високо моральний, безкорисливий) великодушний, шляхетний, лицарський. Словник синонімів Полюги
  2. благородний — благоро́дний прикметник Орфографічний словник української мови
  3. благородний — зап., (хто) чесний, порядний; (порив) високий; (вчинок) лицарський; (- кров) шляхетний, аристократичний, голубий; (походженням) родовитий; (метая) коштовний, дорогий; Словник синонімів Караванського
  4. благородний — -а, -е. 1》 Який відзначається високими моральними якостями; чесний, порядний. || Власт. такій людині. 2》 Породжений високою метою, пройнятий високим поривом, ідеєю і т. ін. 3》 Який відзначається дуже гарними рисами, якостями. 4》 заст. Великий тлумачний словник сучасної мови
  5. благородний — Шляхетний Словник чужослів Павло Штепа
  6. благородний — БЛАГОРО́ДНИЙ, а, е. 1. Який відзначається високими моральними якостями; чесний, порядний. – У мене чесні люди бувають, благородні; один ти з усіх єхида вирискався (Панас Мирний); – Я думаю, що ви справді ліпше зробите... Словник української мови у 20 томах
  7. благородний — I добропристойний, шляхетний II див. вихований Словник синонімів Вусика
  8. благородний — БЛАГОРО́ДНИЙ (про людину — який відзначається високими моральними якостями, керується високими принципами і т. ін.); ВЕЛИКОДУ́ШНИЙ (який відзначається безкорисливістю, великою доброзичливістю, не пам'ятає зла, не дріб'язковий)... Словник синонімів української мови
  9. благородний — Благоро́дний, -на, -не Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  10. благородний — БЛАГОРО́ДНИЙ, а, е. 1. Який відзначається високими моральними якостями; чесний, порядний. — У мене чесні люди бувають, благородні; один ти з усіх єхида вирискався (Мирний, III, 1954, 94); — Я думаю, що ви справді ліпше зробите... Словник української мови в 11 томах
  11. благородний — Благородний, -а, -е 1) Изъ привилегированныхъ сословій. Благородні — хліба голодні. Ном. № 953. Благородна, як свиня о?ородна. Ном. № 953. 2) Благородный. Болота засипав благородними кістками. Шевч. Словник української мови Грінченка