блазнюк
БЛАЗНЮ́К, а́, ч. Те саме, що бла́зень.
Вона ліпила з глини.. кумедні та химерні постаті: і пихатого німця, і блазнюка з вистави (Ільч., Козацьк. роду.., 1958, 181);
— Мовчи, блазнюк! — гукнув дозорець (Оп., Іду.., 1958, 91).
Словник української мови (СУМ-11)